M: зі Стокгольмом все вийшло якось тупо. давно хотів там побувати, і вот на тобі. афігєнний Boeing 787 Dreamliner Норвежських авіаліній приземляється в аеропорту Арланда. офіцер на паспортному контролі чота навіть заржав коли побачив шо нам видали шенгенську візу на ДВА, карл, 2 дні. ше й одноразову)) ну але то вже інша історія, може якось розкажу... перше Шведи порадували тим шо дорослою вважають людину 25 років і старше. від 17 до 25 це ше молодь. вот так вот. а для молоді квиток на поїзд Arlanda Express який їде до центру міста майже в два рази дешевший за дорослий квиток. а дорослий коштує так нормально. 31 американський долар на одного за 20 хвилин проїзду в поїзді. уявили?)) а за таксі доведеться віддати більше пів сотні.
так вот, при тому шо приземлились ми майже опівдні, коли ми таки приїхали в центр Стокгольму десь в третій годині дня сонце вже майже сіло за горизонт. цє звичайно був нєжданчік. тоді я нарешті зрозумів шо ми знаходимось на 59-й паралелі і на календарі пару днів після зимового сонцестояння. згадавши шо наш наступний рейс вилітає звідси в 6 ранку і прикинувши шо ми таки вже не побачимо Стокгольм під денним світлом ми вирішили піти в готель спати, бо переліт в десять годин з Лас Вегаса таки давив на плечі досить сильно. нічна прогулянка містом лишила цікаві враження: справді, всюдисуща вода робить повітря вологим і холодним, вода майже всюди, місто це купка островів і мостів, все досить дороге, стара архітектура центральної частини міста дуже гарна як і самі вузькі вулички, шведи і шведки ну прям точ в точ такі як їх показують на всяких картинках мемасах, а ше на диво в місті неочікувано багато російсько та україномовного населення. а ше в них класні станції метро. багато з них оформленні в певному досить яскраво вираженому дизайні, не те шо у Львові
d291 #мангустові_europe
